Сімейний лікар КНП Наталія Гнатюк  розповість про це захворювання, щоб ми мали всю  необхідну інформацію для збереження здоров’я.

Дифтерія – це серйозне захворювання, яке може мати небезпечні наслідки, але з правильними запобіжними заходами ми можемо знизити ризик її поширення та захистити себе та своїх близьких.

Що потрібно знати:

Дифтерія — гостре інфекційне захворювання. Збудник — дифтерійна паличка. Вона небезпечна тим, що виробляє токсин, який перешкоджає утворенню білка в організмі, а на місці запалення утворюється плівка, яка може призвести до утруднення дихання й асфіксії (патологічний стан, при якому виникає задуха). Токсин потрапляє до крові й уражає різні органи, найчастіше — серце, нервову систему, нирки.

Захворювання передається повітряно-крапельним шляхом (під час чхання, кашлю, диханні, спілкуванні) або через предмети побуту (посуд, іграшки та будь-які речі, яких торкався хворий чи носій бактерії). В зоні ризику перебувають діти та дорослі, які не мають щеплення. Важливо знати, що носіями збудника дифтерії можуть бути люди без симптомів хвороби, але із небезпечними мікробами в носоглотці.

Найчастіше хворіють діти у віці 3-7 років, а також нещеплені люди або ті, яким неправильно провели вакцинацію. Індекс контагіозності становить від 10 до 15%. Вхідними воротами для інфекційного агента є слизові оболонки гортані, носа, мигдалин, очей, зовнішніх статевих органів, а також пошкоджена шкіра. У вакцинованих захворювання перебігає легше, а ускладнення виникають рідше. Інкубаційний період для коринебактерії становить від 2 до 10 днів.

Симптоми дифтерії:

• сильний кашель
• біль у горлі, особливо під час ковтання;
• наліт на мигдалинах сірого кольору;
• заплітання та утруднене дихання
• загальна слабкість та лихоманка;
• сонливість, слабкість;
• блідість шкіри;
• сухість у роті;
• осиплість голосу.

Ускладнення від дифтерії можуть включати:

• блокування дихальних шляхів;
• пошкодження серцевого м’яза (міокардит);
• інфекційно-токсичний шок;
• ураження нервової системи;
• нефрозонефрит;
• легеневу інфекцію (дихальну недостатність або пневмонію)

Усі хворі на дифтерію, незалежно від її клінічної форми і ступеня тяжкості, підлягають невідкладній обов’язковій госпіталізації до інфекційного стаціонару. Головним у лікуванні всіх форм дифтерії (крім бактеріоносійства) є введення антитоксичної протидифтерійної сироватки (ПДС), яка пригнічує дифтерійний токсин у крові.

Як запобігти дифтерії?

• Вакцинація є найефективнішим способом захисту. Діти повинні отримати повний курсвакцинації у відповідності до рекомендацій медичних організацій.
• Ревакцинація дорослих кожні 10 років.
• Дотримання особистої гігієни: регулярне миття рук.
• Уникання контакту з інфікованими особами.

Ті, хто не знають, щеплені вони чи ні, повинні щепитися.Також можна здати кров на аналіз і визначити рівень імуноглобуліну, який забезпечує захист від захворювання (тобто, чи маєте ви антитіла до дифтерії). Якщо ні, то необхідно зробити щеплення.

Останню епідемію дифтерії в Україні зафіксували у період з 1991 по 1998 рік. За цей час було зафіксовано близько 20 тисяч випадків захворювання, з них 696 призвели до летального результату.

Тому єдиним дієвим засобом захисту від ускладнень дифтерії є вчасно зроблене щеплення відповідно до Національного календаря профілактичних щеплень. Вакцинуйтеся і будьте здорові!