Вінницька мама, в якої є маленька дитина, найчастіше буває, принаймні, у трьох місцях: в найближчому супермаркеті, в  центральному парку та … в травмпункті дитячої обласної 😞 .
“Я весь час тримала його за руку, а він на рівному місці впав і розбив обличчя/носа/брову!!!”, “Спускався/спускалася з дитячої гірки і підвернув руку!”, “Послизнувся через ожеледицю дорогою зі школи і зламав ногу/бедро/забив коліно!”, “На хвилину відвернулася – маля перевернулося і впало з дивану/столика!!!”, “Дурниці вигадував у школі, розважався з хлопцями на перерві і впав, сильно вдарився головою…”. Знайомо, так? 100500 таких історій і травм: “на рівному місці”, через ДТП, необачність чи випадковість. Або просто тому, що діти є діти, і десь на енергетичному рівні їм прописано бігати, стрибати, падати і таким чином вчитися берегти своє тіло і батьківські нерви) Всі дороги в таких випадках ведуть до одного пункту призначення – травматологічного пункту Вінницької обласної дитячої клінічної лікарні.
Вісім дитячих лікарів ортопедів-травматологів на чолі із завідуючим відділенням Віталієм Ціхоцьким, шість медичних сестер та п’ять молодших медичних сестер на чолі зі старшою медичною сестрою Русланою Гуменюк. Це і є персонал травмпункту. Це саме ті люди, які першими приймають вашу дитину, обстежують, направляють на рентген, викликають потрібного спеціаліста (нейрохірурга, лора, офтальмолога, щелепно-лицьового хірурга…), обробляють рану, зашивають, вправляють, накладають гіпс чи приймають рішення про необхідність госпіталізації. Роблять вони це 24 години на добу, і, повірте, тендітні медичні сестри допомагають лікареві у потрібну мить не лише підготувати інструменти, а й втримати міцного підлітка з відкритим переломом чи мужньо обробити рану, від одного погляду на яку людина непідготована (як от ми з вами😃) може і свідомість втратити.
– Ось, бачите, фото – це хлопчик років 10 ліз через паркан і так порізався, що ледь не залишився без пальців. Це називається “скальпована рана”, коли відслоїлася шкіра і мусили пересаджувати шкіру з живота, аби зберегти хлопчині пальці, – завідуючий травмпунктом Віталій Ціхоцький листає “страшні” робочі фото у своєму телефоні. – Найчастішими є черепно-мозкові та скелетні травми, – веде далі Віталій. А от із районів часто привозять дітей із травмованими сухожилками: особливо складними є випадки травм, отриманих від користування січкарнями, циркулярними пилами і навіть бензопилами. Діти допомагають батькам у господарстві, знаєте, і всяке трапляється…
Уявляти, що саме трапляється з дітьми, не дуже й хочеться, але життя нікого не запитує. В арсеналі кожного ортопеда-травматолога і кожної медсестри є сила-силенна таких історій, фото травм “до” і “після”. Дивлячись на фото, вони до найменших подробиць можуть згадати і описати маленького пацієнта, розповісти про обставини, за яких він цю травму отримав. При цьому стримані і скромні – на всі твої здивовано-захоплені охи/ахи лише ледь помітно кивають і переводять тему із своїх досягнень на щось інше. Працюють злагоджено, спокійно, впевнено, не піддаючись паніці чи емоціям. Емоції, зрозуміло, часто вирують саме у батьків – паніка, страх і бажання якомога швидше переконатися на 100%, що з дитям все добре.
– Важливо зберігати спокій, “холодну голову” і людяність, – каже завідуючий травмпунктом Віталій Ціхоцький. – Батьки наших пацієнтів завжди і найперше відчувають страх, і це зрозуміло. Тому ми повинні надати їм максимальну інформацію про дитину, заспокоїти, пояснити, переконати, зорієнтувати і пообіцяти, що все буде добре.
І зробити так потрібно від 50 до 100 разів за добу (спробуйте стати перед дзеркалом і 50 разів із перервою у 10-15 хвилин програти односторонній монолог-звернення до батьків, які, на жаль, не завжди хочуть вас чути…). Саме стільки хворих в середньому за добу звертається до травмпункту. Звісно, кількість звернень залежить від пори року, погодних умов, тривалих святкових чи вихідних днів. Влітку ортопеди-травматологи через зростаюче навантаження майже не беруть відпусток – до 100 звернень за добу і велика кількість хворих, які потребують госпіталізації. Така ж історія і під час ожеледиці – приміром, вчора, 25 листопада, на щастя, обійшлося без переломів та серйозних травм, хоча лише до обіду прийняли 25 пацієнтів. Впродовж чотирьох вранішніх годин черговий лікар травмпункту двічі викликав для консультації нейрохірурга, щелепно-лицьового хірурга, лора та офтальмолога. Потрібні спеціалісти, якщо лише не оперують, одразу оглядають пацієнтів, і у випадку, якщо все добре, батьки отримують рекомендації, дозвіл видихнути, відпустити страх і забрати своє перелякане чадо додому…
Бажаємо вам ніколи-ніколи не потрапляти до нашого травмпункту, чесно) Проте це навряд чи можливо( А от що можливо стовідсотково і гарантовано – бути впевненими у професійності лікарів, які тут працюють, їхньому бажанні та вмінні допомогти! Безпеки вам і вашим дітям – бережіть себе☺️