#НЕприхованаКамера #травмпункт #ВОДКЛ
«Сестри невидимого фронту»: або без медсестри, як без рук
Коли батьки наших маленьких пацієнтів звертаються до травмпункту, вони шукають, в першу чергу, лікаря, проходять обстеження, чекають на спеціаліста з іншого відділення. І не помічають тих, без кого робота лікаря в будь-якому відділенні була б неможливою. Медичні сестри та молодші медичні сестри (санітарки) часто залишаються “поза кадром”, а їхня присутність і робота сприймається як належне. Разом з тим, без молодшого медичного персоналу лікарям і пацієнтам ну ніяк не обійтись.
– Без наших медсестер і санітарок ми як без рук! – каже завідуючий травмпунктом Віталій Ціхоцький. Поки лікар оглядає пацієнта, вони вже готують інструменти, шовний матеріал, проводять первинну обробку рани, накладають гіпс чи фіксуючу пов’язку, асистують лікареві у накладанні швів.
У травмпункті обласної дитячої лікарні медсестери та санітарки працюють як на “передовій”. Саме на їхні тендітні плечі лягає обов’язок першого спілкування з пацієнтами та їх батьками.
– За 39 років роботи у обласній дитячій лікарні всяке траплялося, – розповідає старша медична сестра травмпункту Руслана Гуменюк. Всі батьки приходять до нас налякані, переживають за дитя, але якщо одні зберігають спокій і культуру спілкування, то інші приїздять войовничо налаштовані. Проте головне – це допомогти дитині, що ми і робимо.
Медична сестра, як і санітарка, заступає на зміну о 8 ранку і зазвичай чергує 24 години. Нервова робота, невелика зарплатня – що втримує таку людину при професії? Як би банально це не звучало, але звичайна любов до своєї роботи. Леся Ясинська, приміром, мріяла бути медсестрою ще з дитинства і свідомо навчалася у медколеджі на фельдшера.
– Мені комфортно у цій професії, я люблю свою роботу і вмію її виконувати, незважаючи ні на що. До нічних змін звикла, як і до того, що батьки наших пацієнтів дуже різні, і з кожним потрібно знаходити спільну мову.
Якщо ви потрапите до травмпункту дитячої обласної (чого ми вам ні в якому випадку не бажаємо!), то можете і не звернути увагу на жінку, яка проведе вас на УЗД, КТ або на огляд до профільного спеціаліста у інше відділення. Більше того, поки ваше дитя оглядатиме спеціаліст (приміром, офтальмолог) у відділенні, вона терпляче чекатиме за дверима, аби провести вас назад до травмпункту. Вона та, хто допомагає медсестрі при накладанні гіпсу, догляне за дитиною, якщо їй стає зле, прибирає/миє/приносить/подає – молодша медична сестра або санітарка.
Якщо провести у травмпункті цілісінький день і нишком поспостерігати за роботою відділення, то стає зрозумілим, що медсестри та санітарки – це не лише руки лікарів, це їхнє продовження) Це той гвинтик величезного механізму, без якого його ефективна робота була б неможливою, і що саме ці жінки, не в меншій мірі, ніж лікарі, роблять все можливе, аби ваше чадо одужало якомога швидше!