Сьогодні ми схиляємо голови у скорботі, згадуючи мільйони невинних жертв геноциду, який вирвав із серця нашого народу найцінніше — людські життя. Голодомори 1932–1933 років, а також масові штучні голоди 1921–1923 і 1946–1947 років стали жахливими сторінками історії України. Це була цілеспрямована політика винищення українців, знищення нашої культури, духовності, сили нації.

       У той час, коли українські поля родили хліб, цей хліб забирався до останньої зернини. Люди гинули у муках від голоду, рятуючи своїх дітей, часто жертвуючи собою. Сім’ї втрачали рідних, села вимирали, а пам’ять про ці злочини намагалися стерти. Але правда вижила.

      Сьогодні ми запалюємо свічку пам’яті, аби вшанувати кожну душу, яка загинула в ті страшні часи. Ми пам’ятаємо про їхню трагедію і несемо це знання майбутнім поколінням.

      Це наш обов’язок — не забувати. Пам’ятати, щоб подібне ніколи не повторилося. Пам’ятати, щоб захищати своє право на свободу, гідність та життя.

      Закликаємо всіх сьогодні о 16:00 долучитися до загальнонаціональної хвилини мовчання. Нехай у кожній оселі запалає вогник пам’яті як символ нашої єдності, скорботи й нескореності. Ми пам’ятаємо. Ми не забудемо.