День, який болить і об’єднує, а символом дати став червоний мак. День, що нагадує кожному поколінню: мир — це не просто слово. Це найбільша цінність, за яку людство платить надто високу ціну.

    Сьогодні ми схиляємо голови перед усіма, чиї життя забрала Друга світова війна. Перед мільйонами людей, які не повернулися додому, чиї мрії були зруйновані війною, а дитинство, молодість і майбутнє — відібрані назавжди.

    Для України ця дата має особливий зміст. Ми добре знаємо, що таке втрати, біль розлуки, тривога за рідних і боротьба за право жити на своїй землі. І саме тому пам’ять для нас — не формальність. Це відповідальність перед минулим і майбутнім.

У кожній українській родині є своя історія війни. Своя незагойна рана. Своя людина, яку пам’ятають через роки.

І сьогодні особливо важливо говорити про це дітям — не мовою страху, а мовою людяності, співчуття та правди. Щоб нові покоління знали: мир починається з поваги до життя, до людини, до пам’яті.

    Медики щодня бачать, наскільки крихким є людське життя. Саме тому ми особливо гостро відчуваємо цінність миру, можливості обійняти близьких, почути дитячий сміх, прокинутися без сирен.