До травмпункту КНП “Вінницька обласна дитяча клінічна лікарня Вінницької обласної Ради” звернувся хлопчик 13 років із травмою лівої 
верхньої кінцівки,який отримав травму внаслідок падіння.
верхньої кінцівки,який отримав травму внаслідок падіння. Під час первинного огляду відмічалися виражений больовий синдром, деформація в ділянці ліктьового суглоба та обмеження активних і пасивних рухів.
За результатами клінічного обстеження та рентгенологічної візуалізації встановлено діагноз: закритий вивих лівого передпліччя у поєднанні з переломом медіального надвиростка лівої плечової кістки — травма, яка належить до категорії нестабільних ушкоджень ліктьового суглоба у дітей.
З огляду на поєднаний характер травми, ризик хронічної нестабільності, контрактур та порушення осі суглоба, пацієнта було госпіталізовано. В умовах операційної виконано складне реконструктивне хірургічне втручання.
Оперативне лікування включало:
- відкрите вправлення вивиху передпліччя;
- пластику капсули ліктьового суглоба (розрив суглобової капсули є однією з найбільш технічно складних патологій у дитячій ортопедії, що без адекватного відновлення призводить до нестабільності суглоба);
- відкриту репозицію перелому медіального надвиростка плечової кістки з анатомічним співставленням уламка;
- стабільну фіксацію уламка гвинтом та спицею, що дозволило забезпечити ранню контрольовану реабілітацію.
Особливу увагу під час операції було приділено відновленню анатомії суглоба, стабільності медіального комплексу та профілактиці вторинної 
вальгусної нестабільності.
вальгусної нестабільності. Післяопераційний період перебігав без ускладнень. Іммобілізація була дозованою та чітко контрольованою. Уже через три тижні після оперативного втручання пацієнт розпочав курс поетапного відновного лікування під наглядом мультидисциплінарної команди реабілітологів з акцентом на:
поступове відновлення об’єму рухів,профілактику контрактур,відновлення м’язової сили та координації. На момент планового видалення металофіксаторів було досягнуто повне відновлення функції ліктьового суглоба без больового синдрому та обмеження рухів.
Такий результат став можливим завдяки:
своєчасному хірургічному втручанню,правильному вибору тактики стабілізації, злагодженій роботі операційної та реабілітаційної команд,а також високій прихильності родини пацієнта до виконання всіх медичних рекомендацій.
Варто підкреслити, що поєднані травми ліктьового суглоба у дітей належать до найбільш складних у практиці дитячого травматолога через високий ризик функціональних ускладнень, і потребують індивідуального підходу, досвіду та чіткої міждисциплінарної взаємодії.
Станом на сьогодні металофіксатори повністю видалені, хлопчик повернувся до повноцінної фізичної активності та звичного способу життя, без обмежень.