Одним із важких клінічних випадків вважається стороннє тіло шлунку. Проте бувають надважкі випадки, коли це стороннє тіло шлунку – клубок власного волосся дитини. Так званий Трихобезоар.
З таким випадком стикнулись наші лікарі, коли виявили його у дівчинки 14 років. Розберемо коротко, що ж таке трихобезоар, як із ним боротись та як його попередити.
Трихобезоар або так званий симптом «Рапунзель»— це стороннє тіло у шлунку, яке складається з волосся, що злиплося у щільний камінь.
Вони утворюються внаслідок проковтування власного волосся дітьми, що страждають на трихотіломанію (бажання вищипати собі волосся) та трихофагію (бажання заковтати волосся).
Дуже часто причиною розвитку трихотіломанії та трихофагії є розлади у стосунках між батьками та дітьми. За статистикою, найчастіше на трихотіломанію страждають дівчата підліткового віку.
Формування трихобезоарів є рідкісним клінічним станом, який є проявом насамперед психічних захворювань. Дані літератури свідчать, що у дітей найчастіше зустрічаються саме трихобезоари.
Наявність безоару може призводити до серйозних ускладнень, таких як ерозія слизової шлунка, виразки і навіть перфорація шлунка або тонкої кишки. Варіанти лікування трихобезоарів шлунка варіюються від ендоскопічного видалення, розчинення та механічного роздроблення гідроструменем невеликих безоарів до хірургічного видалення гігантських безоарів.
Клінічний випадок КНП “Вінницька обласна дитяча клінічна лікарня Вінницької обласної Ради” був саме найважчим типом – тому що хірургам прийшлось робити широку лапаротомію та діставати «стороннє тіло» вагою понад 3 кг., механічним шляхом.
У таких складних оперативних втручаннях важливу роль відіграє командна робота анестезіологів та хірургів. Анестезіологи забезпечують дитині безпечне проведення операції, підтримують всі життєво важливі функції організму під час хірургічного втручання та допомагають хірургам мінімізувати ризики ускладнень. В післяопераційному періоді дитина деякий час провела під спостереженням лікарів відділення реанімації, де анестезіологи контролювали її стан, знеболювали та сприяли швидшому відновленню.
Після цього дитина успішно була долікована у хірургічному відділенні №2, звідки здоровою була виписана під спостереження сімейного лікаря та суміжних спеціалістів.
Дана патологія може зустрічатись у будь-якому віці, мати нетипову клінічну картину і, у випадку несвоєчасного звернення, призвести до трагічних наслідків. Крім того, необхідно застосовувати мультидисциплінарний підхід з обов’язковим наданням психологічної (або навіть психіатричної) допомоги дітям, проводити навчання батьків по догляду за дітьми, схильними до трихотіломанії та трихофагії.
Тому якщо ви бачите, що ваша дитина може брати до рота волосся чи жувати його, це має бути для вас сигналом для звернення за професійною допомогою. Насамперед – до лікаря психолога, який суміжно з хірургом та ендоскопістом будуть спостерігати дитину для попередження важких хірургічних маніпуляцій.
Будьте уважними до змін у поведінці вашої дитини! Невинна на перший погляд звичка може стати причиною серйозних ускладнень, що потребуватимуть оперативного втручання. Своєчасне звернення до спеціалістів допоможе уникнути загроз для здоров’я дитини.